Святий Роман був дияконом в Кесарії Палестинській, але перетерпів мученицьку смерть в Антіохії. На той час цісар Галерій Максиміян і Лукавий Асклипіяд, його намісник, поневолювали християн і змушували їх відрікатися від святої віри. Тоді святий Роман явно став перед Асклипіядом і погрозив йому Божим гнівом. За те він був поставлений на суді і поніс найтяжчі муки, бо його били бичами, обливали оловом і роздирали живе його тіло. Серед цих всіх мук диякон голосно прославляв Господа, хоча тіло його місцями роздирали аж до костей.
Серед цих мук святий Роман побачив маленького християнського хлопчика Варуха (Варала) і сказав до свого мучителя, що таке мале дитя засоромить поган, бо знає більше про Бога, як вони. Тоді жорстокий Асклипіяд наказав привести дитину до нього і запитав дитя скільки є богів. А хлопчик відповів, що є один Бог християнський. Тоді мучитель на очах матері наказав жорстоко сікти дитину різками, а дитя ні одним звуком не виявило свого болю. Опісля наказав усікти дитину мечем і мати свого сина віднесла на руках на місце страти, а в її руки впала голівка малого Мученика.
Святого Романа засудили спалити живцем, але рясний дощ погасив полум’я. Тоді його поставлено перед цісаря, а той наказав йому відсікти язика, але і тут Бог прославив свого слугу, бо навіть з обрізаним язиком Роман не те, що жив, але і виразно говорив, так що всі визнали це чудом. Мучитель наказав його закувати в колоду і так закованого вкинути до в’язниці, де 1 грудня 303 року його задушено.
Пізніше його мощі були перенесені до Царгороду, в Церкву, яку в його честь спорудила Свята цариця Олена.