Дівиця Февронія загинула в часі правління Діоклетіана (284-305рр). Вона виховувалась в монастирі міста Сіваполіса (Ассирія). Настоятелькою монастиря була Бриєна, тітка Февронії. В турботі про вічне спасіння своєї племінниці, вона призначила їй строгішу форму життя, ніж іншим монахиням. За монастирським правилом, кожної п’ятниці сестри не робили своїх звичайних справ, а весь день присвячували читанню Святого Письма. Настоятелька зазвичай призначала Февронії читання.
Відомості про її побожне життя швидко поширились містом. Знаменита молода вдова Хієрія, яка була поганкою, почала відвідувати дівчину і під її впливом і проводом прийняла Хрещення, що пізніше привело до християнства її родичів.
Діоклетіан відправив відділення солдат до Ассирії під командуванням Лісімаха, Селінуса і Прімуса для винищення християн. Селінус, дядько Лісімаха ,відзначався лютою ненавистю до християн, але Лісімах мав інше відношення, бо його мама померла християнкою. Тому він роздумував разом із своїм родичем Прімусом, як визволити християн з рук мучителів. Коли ж солдати наблизились до монастиря, всі його жителі втекли. Там залишилась настоятелька Бриєна, її помічниця Томаса і свята Февронія, яка була дуже хворою в той час.
Прімус розповів Лісімахові про незвичайну красу святої Февронії і радив взяти її собі в дружини. Лісімах відповів, що не бажає спокушати дів, посвячених Богу, і просив Прімуса сховати монахинь, щоб вони не потрапили до рук Селінуса. Один із солдатів підслухав розмову і доніс Селінусу. Святу Февронію із зв'язаними руками і ланцюгом на шиї привели до воєначальника, який запропонував їй відмовитися від віри в Христа і принести жертву поганським божкам, він обіцяв почесті, нагороди і шлюб з Лісімахом. Свята діва твердо і безстрашно відповіла, що має Безсмертного Нареченого і не проміняє Його на земні блага. Селін піддав її жорстоким мукам. Свята молилися: "Спаситель мій, і не покинь мене в цей страшний час!".
У 363 році мощі святої Февронії були перенесені до Константинополя.