Великомученик та цілитель Пантелеймон народився в місті Нікомідії в родині знатного язичника Євсторгія і був названий Пантолеоном. Його мати Єввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще отроком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, по закінченню якої він став навчатися лікарського мистецтва у знаного в Нікомідії лікаря Євфросина. Про нього стало відомо імператору Максиміану, який побажав бачити його при своїм дворі.
В той же час в Нікомідії таємно перебували священномученики пресвітери Єрмолай, Єрміпп та Єрмократ, які вціліли після спалення 20000 християн в Нікомідійській церкві в 303 році. Якось пресвітер запросив юнака до своєї оселі та розповів про християнську віру. Після цього Пантолеон щоденно навідувався до Єрмолая.
Одного разу юнак побачив на вулиці мертвого малюка, якого вкусила єхидна (змія), що досі перебувала поруч. Пантолеон почав молитися Господу про воскресіння померлого та умерщвлення отруйного гада. Він твердо вирішив, що, в разі здійснення його молитви, стане послідовником Христа та прийме Хрещення. Дитина ожила, а єхидну було розірвано на шматки на очах Пантолеона.
Після цього чуда Пантолеон був хрещений святим Єрмолаєм з ім’ям Пантелеймон (всемилостивий). Ведучи бесіди з батьком, святий Пантелеймон підготував його до прийняття християнства і, коли той побачив, як син зцілив сліпця іменем Ісуса Христа, то він повірив і хрестився разом із прозрілим сліпцем. По смерті батька Пантелеймон присвятив своє життя лікуванню хворих, убогих та нужденних. Він безкорисливо зціляв усіх їх іменем Ісуса Христа. Невдовзі розголос про милостивого лікаря поширився по усьому місту.
Заздрісні лікарі донесли імператору, що Пантелеймон лікує ув’язнених християн. Максиміан умовляв святого спростувати наклеп та принести жертву ідолам, але Пантелеймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого іменем Ісуса Христа. Знавіснілий Максиміан стратив зціленого, що славив Христа, а святого піддав страшним тортурам.
За наказом імператора великомученика кинули до диких звірів у цирку. Але звірі почали лизати йому ноги і намагалися торкнутися руки святого. Глядачі підвелися з місць і почали вигукувати: «Великий Бог християнський!» Розлючений Максиміан наказав рубати мечами усіх, хто славив Христа, а Пантелеймону відрубати голову.
Коли великомученик молився, воїн ударив його мечем, але меч став м’яким, наче віск, і не зашкодив святому. По закінченні молитви почувся Голос, який кликав страстотерпця до Небесного Царства. Воїни впали на коліна та просили прощення. Кати відмовилися продовжувати страту, але великомученик звелів їм виконати наказ імператора. Воїни зі сльозами попрощались із святим.
Коли йому відрубали голову, з рани потекло молоко. Олива, до якої було прив’язано Пантелеймона, в момент смерті вкрилася плодами. Багато присутніх повірили в Христа. Тіло святого, вкинуте у вогнище, залишилося неушкодженим і було поховане християнами.
Святі мощі великомученика Пантелеймона часточками розійшлися по всьому християнському світові.