Свята Тереза Бенедикта від Хреста (Едіта Штайн – Учитель Церкви)

          9 серпня 1942 році в газовій камері Освенціма загинула жінка-філософ, християнка родом із єврейської сім’ї, монахиня-кармелітка… Господь знає її як с. Терезу Бенедикту від Хреста. Світ пам’ятає її як Едіту Штайн.

          Звичайно, про неї найпростіше сказати так: вона свідомо і наполегливо шукала істину – і прийшла до віри, до християнської віри, до католицизму. Сама бо казала, що «прагнення істини було її єдиною молитвою». І ще – «хто шукає істину, той шукає Бога, розуміє він це чи ні». Це не буде неправдою; але надмірне спрощення не є повною правдою. Так само як не буде повною правдою сказати, що Едіта Штайн – «благополучна» Покровителька Європи і помічниця у християнсько-юдейському діалозі. З 1985 року розпочалися заперечення і протести з боку рабинів та єврейських середовищ: проти постання кармелітського монастиря в Освенцімі, проти встановленого там хреста, проти ставлення до с.Терези Бенедикти як до «містка єднання», проти її власних слів у концтаборі «підемо ж за наш народ».

          Для нас вона залишається символом єднання через наполегливий пошук правди. Зрештою, що такого особливого, що вона вийшла з єврейської юдейської сім’ї? Христос і апостоли були євреї. Для християн це не скандал. А відхід Едіти від віри предків не був єдиним відходом від віри у родині Штайн, де побожні, практикуючі батьки не зуміли передати віру нікому зі своїх одинадцятьох дітей… Едіта знайшла себе та істину в Христі, а її відхід почався з перебування у домі старшої сестри, де взагалі «не було ніякого Бога».

          Учениця Едмунда Гуссерля , його асистентка, сама – автор кількох філософських праць, Едіта не вибрала християнство і католицизм зокрема з якихось особливо глибоких філософських міркувань. Ні – її торкнулася віра приятельки, яка не вбивалася за загиблим на фронті чоловіком так, ніби це вже кінець світу, а чекала на іншу зустріч із ним. А потім її вразила простота, з якою незнана жінка зайшла до католицького храму просто із сумками в руках, вільно, без обрядів і страхів. Утаїв простоту віри Господь від мудрих і розумних, а відкриває її у дитячому подиві…

          Про дати й етапи (їх немало) у житті Едіти можна почитати за посиланнями. Важливо, що вона стала монахинею, а набуті у світському житті знання та розуміння використовувала для того, щоби пізнавати Бога краще та пояснювати Його іншим. Десять років вона працювала викладачем у різних школах та університетах Європи; а коли Гітлер 1933 року заборонив євреям обіймати будь-які посади, то шлях у монастир визначився немовби сам по собі.

          Відомо, що с.Тереза Бенедикта загинула в Освенцімі, разом зі своєю рідною сестрою Розою, яка також навернулася і стала кармеліткою. Певно, навіть якби рідний Вроцлав Едіти – тоді німецький Бреслау – належав Польщі, а не Німеччині, то вона навряд чи уникла б смерті. І Польщу захопили, і виїзд у голландський монастир не врятував сестер-єврейок від геноциду. Сьогодні, буває, дехто закидає Католицькій Церкві, що не заступалася за винищуваних, не підняла голос проти Гітлера і його політики тощо. По-перше, це таки неправда: Папа Пій ХІ засудив німецький расизм в енцикліці «Mit Brennender Sorge», та й ось єпископи згаданої Голландії, де перебували сестри Штайн, виступили з таким засудженням… А по-друге, розпорядження вивезти і винищити євреїв із католицьких монастирів було пов’язане саме з цим засудженням, з яким голландські єпископи виступили 1942 року. Папа недаремно був обережний із заявами… Нічого не варта політика, яка не рахується з наслідками у вигляді людських життів.

          Сестра Тереза Бенедикта поїхала в Аушвіц-Біркенау, у свою вічність, залишивши на робочому столі завершений рукопис коментаря до творів св. Івана від Хреста. Її праця має назву «Scientia Crucis» – «Знання Хреста». Збереглася записка, передана нею до настоятельки, де вона просить не шукати її і не робити спроб її врятувати: «…я б у цій ситуації вже нічого не робила. Я всім задоволена. «Науку Христа» можна осягнути лише тоді, коли відчуваєш тягар хреста в усій його повноті. Я була в цьому переконана з найпершого моменту і від щирого серця сказала: Ave crux, spes unica» (Радій, Хресте, єдина надіє).
Беатифікував (1987) і канонізував (1998) с. Терезу Бенедикту папа Іван Павло ІІ, а 1999 року проголосив її Покровителькою Європи.

          В іконографії представлена як монахиня-кармелітка; її атрибут – зірка Давида.

Для призадуми і не тільки:

ПОКЛИКАННЯ:

 

"Належати до Бога, віддати Йому себе в добровільному дарі любові і служити Йому - це покликання не лише горстки вибраних, але южного християнина: чи є це богопосвячена особа, чи ні, чи це чоловік, чи жінка. Адже кожен є покликаний наслідувати Христа".

 

МОЛИТВА:

 

«О Господи, прошу, дай мені все, що провадить мене до Тебе. І збери, Господи, усе, що може від Тебе віддалити. Забери від мене також мене саму і цілу мою істоту прийми, як Твою власність».

 

 

"Терпеливо молитися. Іти без опору за натхненням ласки. Не означати Богу термінів".

 

 

"Молитва і жертва є істотно важливіші від усього, що можемо шати".

 

БОЖЕ ПРОВИДІННЯ:

 

"Що не було в моїх планах, те було у планах Божих. Я все глибше твердо переконуюсь в тому, що навіть найменший дріб'язок має свій зміст, коли Бог проллє на нього Своє Світло, що все моє життя, до найменших деталей, приготоване мені в задумі Божого Провидіння і має чітку мету у Всевидячих очах Бога. І тому я починаю радіти світлу слави там, де цей зміст буде мені відкрито".

 

 

Після того, яку 1933 році нацисти заборонили євреям публічну діяльність, Едит напише товаришці, яка турбувалася за її становище:«Не журися за мене, Господь знає, що мені передбачено».

 

За чотири місяці до смерті:

"Говорячи по-людськи, я, так як і моя Сестра Роза, трохи є в непевній ситуації. Але, як знаємо, до кінця війни нічого не дасться змінити. З повним довір'ям здаємося на провидіння і виконуємо спокійно обов'язки".

 

ШЛЯХ ДУХОВНОГО ДИТИНСТВА:

 

"Бути дитиною Божою - це означає іти, керуючись рукою Бог виконувати Божу волю, а не власну, всю турботу і надію скласти Божі руки, не турбуючись ні за себе, ні за своє майбутнє. В цьомуполягає свобода і веселість дитини Божої".

 

БОЖА ВОЛЯ:

 

"Я хочу лише, щоб в мені і через мене звершилась Воля Божа Все залежить від Нього. Тому я не хвилююся. Але молитва необхідна, щоб зберегти вірність, не дивлячись ні на що, при будь-яких обставинах"

 

"Не прагну нічого іншого понад те, щоб Божа воля сповниласяна мені".

 

"Християнин, пов'язаний з Христом, залишається непохит­ним навіть у найтемнішу ніч, коли Бог здається далеким і коли почуваєшся покинутим... Треба сказати: хай вершиться воля Твоя навіть посеред найтемнішої ночі".

 

ХРИСТИЯНИН:

 

"Той, хто належить до Христа, мусить пройти Христові ета­пи життя. Так само, як і Він, щоб досягти духовної зрілості, буде змушений скерувати свої кроки на дорогу Хреста, яка через Гетсиманію веде на Голгофу..."

 

СВЯТИЙ ДУХ І ВІРА:

 

"Віра дає нам відповідь, де належить шукати джерела тої сили. Бог, як навчає віра, не вимагає від людини речей, до яких їй одночасно не уділив сил (досвіди життя з віри це підтверджують). Нутро душі є посудиною, в яку Дух Божий вливає життя ласки, коли душа відкривається силою своєї волі. А Дух Божий є сенсом і силою, дарує душі нове життя і чинить її здатною до вчинків, які б не доконала через свою природу, і одночасно вказує напрямок її діяльності

 

 

"Прошу сильно благати Духа Святого, щоб усім керував. У тому чудовому періоді між Великоднем і Зеленими Святами  мусимо Його просити, не поскупиться дати щедрий вилив ласки»

 

ШКІЛЬНИЦТВО:

 

"Мати Божа є найкращою Покровителькою виховання дівчат. Чим менше дозволено про це говорити, тим більше добра мусите приносити із собою на кожну лекцію до класу".

 

ПРЕСВЯТЕ ХРИСТОВЕ СЕРЦЕ:

 

"Якщо всі біди нашого життя складемо з довір'ям в Серце Ісуса. тоді не обтяжуватимуть вони нас надміру, і наша душа за­лишиться вільною на прийняття життя Божого".

 

ТЕРПЕЛИВІСТЬ:

 

"Буде добре, якщо Ви не будете прискорювати розвитку по­дій.

 

Нам просто необхідний час, протягом якого ми б в мовчанці вслухались в Слово Боже, даючи Йому діяти".

 

ВДЯЧНІСТЬ ТА ЧУТЛИВІСТЬ НА ДАРИ БОЖІ:

 

"В останньому листі мати-настоятелька прислала мені прекрасний образок святого Обличчя з Турину. Прийняла його як дар від Господа і подумала, що це є одна з Його ласк, якими готує мене до святої Професії (вічних обітів)".

 

ПОСВЯТА ЗА НАРОД:

 

"Постійно думаю про царицю Естер, яка була покликана із свого народу, щоб заступитися за нього перед Царем. Я є дуже убогою, безсилою і малою Естер, але Цар, який мене вибрав, є безконечно могутній і милосердний. Це сильно втішає".

 

ПРЕСВЯТА БОГОРОДИЦЯ:

 

«О Мати моя найдорожча. Тобі Господь довірив таємниці свого царства. Тобі довірив своє Містичне Тіло. Твій погляд проникає у всі часи. Ти знаєш кожну людину і хочеш їй допомогти. Дякую що покликала мене. Не знаю, що плануєш робити зі мною далі. Вважаю за велику незаслужену ласку, що вибрала мене за своєзнаряддя. Прагну бути в Твоїх руках покірним знаряддям. Приготуймене на годину мого шлюбу (чернечих обітів)»

 

ВІРА:

 

"Віра хоче більше ніж віддалених істин про Бога, вона хоче самого Бога, котрий є Істиною, Бога цілковито. Віра дає можливістьне бачивши Бога, схопитися за Нього".

 

ХРЕСТ:

 

"Коли людина зрозуміє, що Христос в останньому найгіршо­му пониженні смерті зробив найважливіше - поєднав людство з Богом, то зрозуміє також, що до його з'єднання з Христом попро­вадить хресна смерть".

 

БОГОПОСВЯЧЕНЕ ЖИТТЯ:

 

"Мотивом, засадою і ціллю богопосвяченого життя є віддати цілковито себе в любові Богу, яка забуває про себе; вигасити своє власне життя, щоб створити в собі місце для Його життя. Чим це досконаліше зреалізується, тим багатше життя сповнить душу. А життям Божим є любов, що пливе потужним потоком, любов без­компромісна, яка добровільно себе приносить в жертву".

 

СЕСТРИ-КАРМЕЛІТАНКИ:

 

"Кармелітанки з перших часів реформи вважали себе щасливи­ми, навіть коли їм бракувало необхідних речей. Кармелітанки живуть для того, щоб молитися. Богові нелегко опиратися їх проханням .

 

МОВЧАННЯ:

 

"Мовчання особливим чином пов'язане з духовним шляхом Пречистої Діви.

 

Якщо ми спробуємо у мовчанні молитовно роздумувати про шлях, який пройшла Мати Божа від Стрітення до Великої П’ятниці,  то Вона сама допоможе нам вийти на дорогу мовчання. Богапотрібно годинами мовчки слухати".

 

НАУКА

 

"Те, що науку можна трактувати як службу Богу, зрозуміла при св.. Томі (Аквінському)".

 

ПРО СПІЛКУВАННЯ ЗІ СВЯТИМИ:

 

"Добре пам'ятати, що маємо право на небесне громадянство, а Господніх Слуг слід вважати за друзів і співмешканців. Тоді легше вирішуються справи тут, на землі".

 

БЛИЖНІЙ:

 

"Для християнина жодна людина не є чужою. Кожна є «ближнім», кожна може нас потребувати і немає значення, чи є він нам близьким, чи ні, любим, чи не любим, "морально вартим допомо­ги", чи ні".

 

За 7 днів перед вступом до Кармелю:

"Коли вже буду в гли­бокому мирі - а від нього відділяє мене ще прірва - я зі свідоміс­тю виконаю свій святий обов'язок: молитимуся за тих, які мусять жити у світі. До побачення! У Серці Христа Едит Штайн".

 

Кожна людина повинна страждати і вмирати, але якщо він є живим членом Містичного Тіла Христового, його страждання і смерть набувають спокутну силу завдяки Божественності Того, Який є його Глава.


Подібно до наших прабатьків, які втратили Богосинівство і віддалилися від Бога, так і кожен з нас невпинно стоїть перед вибором між ніщо і повнотою Божественного життя, і рано чи пізно на власні очі в цьому переконується.

 

 

Бути дитиною Божою означає віддати себе в руки Бога, виконувати Його волю, вкласти в Його божественні руки свої турботи і свої надії, не мучитися страхом перед майбутнім. У цьому полягає справжня свобода і радість синів Божих. Мало хто володіє нею, навіть серед дійсно благочестивих і героїчно готових до самопожертви.

 

МОЛИТВА ДО СВЯТОЇ ТЕРЕЗИ БЕНЕДИКТИ ВІД ХРЕСТА

"Свята Терезо Бенедикто від Хреста, прошу Тебе випроси Мені віри у силу Святого Духа, який перетворює немічне у силь­не і з непридатного робить своє знаряддя. Випроси, щоб я ніколи не засумнівався(-лася) у Його Милосердній Любові, яка може змінити мене. Нехай моє безсилля і гріховність не стануть ніко­ли причиною зневіри, знеохочення чи розпачу. Нехай я буду Його знаряддям. Молися, щоб Святий Дух сповнив мене жагою Істини. Нехай пізнаю її у Його Світлі і звершую у Його Силі до останнього віддиху на славу Отця, Сина і Святого Духа та честь Пресвятої Богородиці. Амінь".

 

© 2019 - Паломницький центр При використанні інформації з нашого сайту посилання на https://bpc.org.ua є дуже бажаним.