Одна з найбільш нових святих Кармелю, майже наша сучасниця.
Мадрид. Іспанія, 4 травня 2003 р. - Папа Іван Павло II закликав католиків бути вірними багатій духовній спадщині на взір п'ятьох їхніх співвітчизників, яких Папа канонізував. Під час проповіді Папа наголосив на героїчних чеснотах цих п'ятьох святих. Про сестру з Кармелю св. Маравіллас від Ісуса він сказав: "Свята Маравіллас від Ісуса поставили Бога в центр свого життя, і тому кожен день її життя свідчив про героїчність її віри. Серед учасників канонізації є Мануель Вілар, аргентинський хлопчик, який був у стані клінічної смерті, коли він потонув у басейні. Він чудесним чином повернувся до життя через заступництво Матері Maravillas.
Maria Maravillas Pidal y Chico de Guzman народила ся в Мадриді 4 листопада 1891 і була охрещена у віці 8 днів в парафії Святого Себастьяна. Вона була дочкою Luis Pidal y Mon та Cristina Chico de Guzman y Munoz, маркіза та маркізи Pidal. Її батько в цей час був іспанським послом при Святому Престолі як міністр громадських робіт, а також займав інші високі посади. Він був добре відомий не лише як практикуючий християнин, але і завдяки його активним зусиллям у допомозі Церкві та монашим орденам. В такому релігійному середовищі зростала молоденька Марія Маравіллас, в родинному колі вона отримала прекрасне виховання та освіту від бабусі. Тайну Миропомазання вона прийняла в 1896 році, Перше Святе Причастя – в 1902 р. згодом, вже будучи монахинею, св.. Маравіллас сказала, що вже від народження вона мала релігійне покликання, адже вже в 5 років склала обіт чистоти. Вже з ранніх літ вона приділяла багато часу не тільки вивченню мов, але і справам милосердя. Під керівництвом о. Хуан Франсиско Лопес, SJ, її духовне життя змінилося і набрало нових форм.
В 1920 році вступає як послушниця в Кармель в Ель Ескоріал, Мадрид, Іспанія
Бог надихнув її, щоб заснувати Кармель в Серро-де-лос-Анджелесі [Мадрид] географічному центрі Іспанії, де зведено пам'ятник Святому Серцю, а король Альфонс XIII 30 травня 1919 там віддав весь іспанський народ під опіку Христовому Сецю.
19 травня 1924 сестра Маравіллас і ще три сестри з Ель Ескоріал оселилися в провінційному будинку в районі Хетафе зовсім недалеко від монастиря в Серро. Саме тут вона склала свої урочисті обіти 30 травня того ж року. У червні 1926 року вона була призначена настоятелькою громади і кілька місяців по тому, 31 жовтня, новий Кармель в Серро-де-лос-Анджелеса був відкритий. Цей монастир став місцем молитви і покаяння для духовного блага Церкви та Іспанії. Дуже швидко монастир наповнився новими покликаннями і Мати Маравіллас бачила у цьому запрошення від Господа, щоб розмножувати "Будинки Нашої Богородиці", як вона любила називати її Кармелі.
У 1933 році на запрошення єпископа кармелітів, вона заснувала в Kottayam в Індії новий Кармель. З цього Кармелю згодом в свій час інші фундації будуть зроблені в Індії.
У липні 1936 року, розпочалася громадянська війна в Іспанії. Кармеліти в Серро-де-лос-Анджелесі були заарештовані і доставлені в Хетафе.
Звідти вони були в змозі дістатися до Мадрида, де їм вдалося оселитися в приміщенні на вулиці Claudio Coello. Сестри жили там протягом чотирнадцяти місяців в атмосфері утисків, комуністичних обшуків і погроз. Тим не менш так бажане мучеництво групою Кармелітів не відбулося. І лише в вересні 1937 матері Маравіллас та всім черницям з вулиці Claudio Coello вдалося покинути Мадрид і оселитися у давно забутій «пустелі» в las Batuecas [Salamancal].
4 березня 1939, мати Маравіллас разом з сестрами повернулися в монастир Серро-де-лос-Анджелесі, який був повністю зруйнований. Тендітні монахині взялися за відбудову монастиря. З величезною напругою і втомою, вони змогли відновити монаше життя до червня того ж року.
А потім потяглася ціла вервичка відновлених монастирів – від Mancera de Abajo [Salamancal] (1944), Duruelo [Avila] (1947) – це колиска реформи кармелітів св.. Іваном від Хреста, Cabrera [Salamanca] (1950), Arenas de San Pedro [Avila] (1954), Кармель св. Каліста в Cordoba (1956) та Aravaca (Мадрид] (1958), закладення нового храму та монастиря кармелітів босих в Talavera de la Reina [Toledo] (1960), La Aldehuela [Madrid] (1961), Montemar-Torremolinos [Malaga] (1964), El Escorial (1964) і до величного монастиря в Авілі (1966).
Для об'єднання цих та інших віддалених будинків, вона заснувала Асоціацію Святої Терези в 1972 році.
У всіх цих будівничих та відновлюваних роботах Мати Маравіллас була відома своєю відданістю Церкві та молитвою, смиренністю та дбанням за молодших сестер, але насамперед відданістю Правилам і духовності босих кармелітів, завжди смиренно відчуваючи себе "гріховним ніщо". Тим не менш, вона завжди повторювала: «Я відчуваю себе любленою Господом». Мати Маравіллас померла в Кармелі Aldehucla 11 грудня 1974, на вісімдесят третьому році життя. Вона продовжувала повторювати: «Яким великим щастям є померти кармелітом!»- це були її останні слова.
Ласки, супроводжуючі її смерть, виявили святість її життя. Від її тіла йшов незвичний аромат. Багато людей випросили в Бога матеріальні і духовні дари через заступництво св.. Маравіллас., - Папа Іван Павло II визнав чудом ласки отримані через її заступництво, і с. Маравіллас була зарахована до лику блаженних 10 травня. 1998 рік., а 4 травня 2003 – канонізована.