Марія Магдалина походила з містечка Магдали, що було колись на берегах Генезаретського озера. В Євангелії нічого не сказано про її юні роки, але з передання довідуємося, що була вона сиротою, жила разом із сестрою Мартою та братом Лазарем.
Марія Магдалина була вродливою жінкою і жила грішно. Саме її юдейські старшини зловили на перелюбі і хотіли вбити, закидавши камінням, однак щоб спокушувати Ісуса Христа, привели до нього, чекаючи що він скаже на те. Христос їм відповів: "Хто з вас без гріха - нехай перший кине у неї камінь"(Ів. 8:7), і тоді юдеї почали відходити від неї, аж поки не залишилося ні одного. Тоді Христос простив їй гріхи кажучи: "Де ж ті, жінко, що тебе оскаржили? Чи ніхто тебе не засудив? Вона відповіла: Ніхто Господи. Ісус їй сказав: Не засуджую і я тебе, іди, та вже більше не гріши..." (Ів. 8:10,11). Після того, як Ісус вигнав з Марії сім бісів, вона змінила своє життя — стала Його вірною ученицею, одною із кращих друзів Христа. Він гостював у неї вдома, а вона дуже уважно слухала вчення Ісуса та виконувала його. Також, коли помер її брат Лазар - Ісус воскресив його із мертвих.
Завдячуючи всім добродійствам Господа, Марія Магдалина була вірна Христові не тільки в хвилини Його слави, але й у момент найбільшого приниження на Голготі, вона була поруч навіть тоді, коли майже всі учні Христа покинули його. Після того, як Ісуса поховали в печері, недільного дня Марія разом із іншими жінками пішла до гробу Спасителя, щоби намастити Його тіло пахучим миром. Коли, не знайшовши тіла Спасителя, вона зі слізьми виходила з гробниці, їй явився Воскреслий Христос і повелів іти до апостолів і сказати їм радісну звістку.
По Вознесінні Христовім, коли апостоли розійшлися з Єрусалима проповідувати в усі кінці світу, разом із ними пішла й Марія Магдалина. Як оповідає передання, вона проповідувала в Римі на рівні з апостолами і увійшла в історію Церкви, як рівноапостольна. В широких вимірах проявлялась її духовно-просвітницька діяльність. І хоч ніколи першохристиянські просвітительки-диякониси не брали на себе вчительського обов'язку на церковних зборах чи першохристиянських Богослужіннях, підкоряючись заповітові св. ап. Павла «жінки ваші у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити» (1Кор. 14,34), вони постійно перебували зі святими апостолами, підтримуючи їх у проповідях серед поганського люду. Зі Святого передання нам відомо, що Марія Магдалина дійшла до Риму, де про Воскреслого Христа сповістила імператора Тіберія. З Риму вже у літніх роках переселилася в Ефес, де трудився святий апостол Іван (згідно з переданням, саме з її слів апостол написав 20-ту главу свого Євангелія). В Ефесі вона і завершила свою земну путь.