Разом з преподобним Євстратієм та іншими ченцями Никон потрапив у полон під час нападу половців 20 липня 1096 р. Преподобний відмовився бути викупленим, тому половці катували його, морили голодом і спрагою. Він був дуже виснажений і зранений, внаслідок чого й отримав прізвиська: у "Патерику Печерському" - Багатотерпеливий, за монастирською традицією - Сухий. Три роки прп.Никон зносив страждання, а потім передвістив, що на третій день опиниться в Печерській обителі. Його сторожі, гадаючи, що Никон задумав втекти, підрізали бранцю гомілки, але в призначений час преподобний раптово зробився невидимим для своїх мучителів і був чудесно перенесений до Лаври.
Минуло багато років, і до Печерського монастиря прийшов половчанин, який тримав преподобного в полоні. Побачивши преподобного живим і неушкодженим, він з усіма своїми родичами охрестився і залишився ченцем в обителі, слугуючи своєму колишньому бранцеві. На його мощах, що спочивають у Ближніх печерах, і сьогодні помітні сліди катувань.
Пам'ять 11 жовтня і 24 грудня.