Преподобний Іпатій цілитель (XIV (XIII-XIV) ст.)

        Відомо про преподобного Іпатія небагато, проте навіть такі скупі дані дозволяють змалювати у свідомості його образ.

          Іпатій був ченцем Києво-Печерської Лаври у важкий час руїни Київської Русі.

          Після нашестя Батия у 1242-му, вціліли лише кілька десятків людей, які й складали населення столиці. Проте вже у наступному, 14-му столітті, Київ повстає з попелу – як форпост Православ’я вже у складі Великого князівства Литовського. І хоча у 1482-му Менглі-Гірей знову спалює наш слов’янський Єрусалим, місто в котрий раз швидко оживає.

          Історики вбачають головним фактором цього дивовижного відродження Києва вплив його головної святині – Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Саме у глибині Лаврських печер та у вівтарях її храмів зберігалося те нетлінне Євангельське зерно, яке щоразу допомагало поновити разом із релігійним життям народу і усі інші сфери буття.

          Носіями традицій Лаври були передусім її ченці, одним з яких і став Іпатій.

          Його життя – наче нагадування сучасній людині про те, якою може бути міра справжнього постування. Ми іноді горді з того, що утрималися від м’яса і молока, а Іпатій не споживав майже нічого, окрім хліба та води. Інколи нам вдається обмежити себе в розвагах, і ми радіємо з того, як діти. Натомість Іпатій спромігся постувати навіть у звичайному відпочинку, часто обираючи молитву замість сну.

          Головне, що надавало сенсу усім його тілесним подвигам, була справа служіння ближнім. Цебто – таким був його монастирський послух: Іпатія було поставлено доглядати за хворими.

          Напевне, на прикладі Іпатія повною мірою справдились слова іншого Лаврського преподобного, Пімена Багатохворобливого, який казав: «Рівну нагороду матимуть і хворий, що достойно терпить випробування, і той, хто йому служить». Від Бога Іпатій отримав благодатний дар лікувати інших, покладаючи на них свої руки. При цьому він завжди підкреслював, що хворих зцілює Сам Господь.

          А тепер уявіть собі тогочасний «мегаполіс» – ані тобі «швидкої», ані системи лікарень та поліклінік. Навіть – аптек немає. Проте існувало тоді в людях розуміння, що хвороби тіла тісно пов’язані із проблемами нашої душі, а молитва може бути сильнішою за мікстуру. Тому то народ, почувши про Божого праведника, линув до нього, зцілюючись не лише тілесно, а й духовно.

        Нетлінність справ преподобного Іпатія підтверджується нетлінністю його святих мощей, які спочивають у Дальніх Печерах святої Лаври. Біля яких і по сьогодні віруючі просять Бога про повернення здоров’я – тілесного і духовного.

          Пам'ять 10 вересня і 13 квітня.

© 2022 - Паломницький центр При використанні інформації з нашого сайту посилання на https://bpc.org.ua є дуже бажаним.