Мирське ім'я - Святослав Давидович. Син чернігівського князя Давида Святославича, правнук Ярослава Мудрого. Був князем Луцьким (1099-1100) і Остерським (1106). 17 лютого 1107 р. постригся в ченці Печерського монастиря. У перші чотири роки працював для монастирської кухні, потім був ключником при брамі і, зрештою перейшов жити до келії, навколо якої посадив садок. Харчувався тільки в монастирській трапезній, хоча мав досить коштів для окремого келійного життя. Мав багато книг, які передав обителі.
За монастирською традицією, зафіксованою Афанасієм Кальнофойським, Никола Святоша вважається фундатором Троїцької надбрамної церкви і Микільського Больницького монастиря з церквою св.Миколи. Востаннє згадується в літописі під 1142 р., коли виконував дипломатичне доручення на прохання свого племінника Всеволода Ольговича.
Був відомий чудотворіннями. З "Патерика Печерського" відома оповідь про волосяницю прп.Николи Святоші, яку взяв собі на згадку його брат Ізяслав Давидович. Він надягав її, коли важко хворів (і завжди зцілявся), а також під час військових дій.
Пам'ять 11 жовтня і 27 жовтня.