Монастирська традиція вважає цього Іларіона ченцем, що жив за часів ігумена Феодосія (1062-1074) і був книгописцем, "дни и нощи писаше книги в келии у блаженнаго отца нашего Феодосия". У "Патерику Печерському" Іларіон про самого себе оповідає, як щоночі до нього приходили біси і, схопивши за волосся, починали тягнути. Не в силах терпіти такі страждання, він сказав про них ігуменові Феодосію і хотів перейти жити до іншої келії. Однак прп. Феодосій переконав його залишитися на тому ж місці й своїми молитвами заборонив бісам докучати Іларіону.
Згідно з іншою гіпотезою, за цим ім'ям ховається колишній митрополит Київський Іларіон (1051-1054), який не має у святцях архієрейського титулу тільки тому, що аж до пізнього середньовіччя угодники Дальніх печер були місцево шанованими й обставини їхнього церковного служіння забулися.
Пам'ять 10 вересня і 3 листопада