Святий апостол Яків походив з галилейського міста Капернаум. Він був сином Алфея (Мр. 3, 18; Лк 6, 15) і братом святого апостола Матвія, колишнього митаря. Коли Господь Ісус Христос почав проповідувати Своє Божественне вчення, Яків, почувши його, сам пішов за Господом. Господь зарахував його до лику 12 апостолів (Лк. 6, 15; Мк 3, 18.). Прийнявши з іншими апостолами дар Святого Духа в день П'ятидесятниці, святий апостол Яків пішов з проповіддю слова Божого до язичників. Ревно наставляв він заблукалих на шлях спасіння. Як вогонь палючий, була божественна ревність, яка обгорнула святого апостола Якова. Він безстрашно викривав безбожництво, розоряв ідольські капища. Натхненно проповідував він вчення Христове, зціляв недужих і біснуватих і творив різні чудеса. Безліч невірних навернув він до Христа. Його ревними апостольськими трудами слово Боже швидко поширювалося і зміцнювалося в тих країнах, де він проповідував. Святий Яків отримав від новонавернених найменування «божественного насіння», тому що, посіви в серцях людських слово Боже, він насаджував віру і зрощував благочестя. Головними місцями його проповідницьких праць були міста Газа і Елевферопіль з їх околицями. Обійшовши багато країн і старанно сіючи скрізь насіння слова Божого, святий апостол прийшов до Єгипту, в тамтешній місто Острацин, розташоване на березі моря, на кордоні з Палестиною. Тут він проповідував ім'я Христове. Озлоблені язичники схопили святого Якова і прибили цвяхами до хреста.