Апостол Тома увійшов у свідомість християн як «Невіруючий», хоча у відсутності віри можна або всіх разом апостолів звинувачувати (сам Ісус їм за це дорікав), або вже не чіплятися до нього з цим прізвиськом. Яке геть не пов’язане з його невірою, по суті! Радше його можна прозвати «Тома Принциповий». Доки не побачу – не повірю. Це не означає, що він не вірив (у воскресіння Христа або в будь-яке інше чудо). Хто не вірить, той і побачивши залишається невіруючим. Це означає – я готовий вірити, я згоден вірити, я вірю, – але хочу підтверджень.
Вимоги й сумніви у Святому Письмі, за нібито схожих обставин, викликають різну реакцію з боку самого Бога. Сара засміялася, почувши, що за рік матиме дитину. Захарія замовк аж до самого народження Хрестителя. А Марія на свої сумніви – як же це станеться? – отримала запевнення від ангела: не бійся. Про сумніви своїх сучасників Христос говорив: рід цей лукавий шукає знамення, але не дасться йому знамення іншого, ніж Йони пророка. Натомість Тому Він не назвав «лукавим», а сказав: давай сюди палець, вклади в мою рану.
Звісно, відповідь проста: Бог читає в серці, й самі Він бачить, що було основою тих чи тих висловлених сумнівів. Слова Томи «не повірю, доки не побачу» цілком могли означати тугу за цим побаченням. Хочу повірити, побачивши, бо хочу побачити…
Самі апостоли називали його «Близнюком» – можливо, через його схожість із самим Господом. Християни можуть називати його Близнюком, вбачаючи у своїй не раз недовірливій поведінці подібність до згаданої євангельської сцени. Втім, варто пам’ятати іншу фразу Томи, яка абсолютно не свідчить про його «невірність». Коли апостоли стали відговорювати Ісуса йти в Єрусалим, де Його ледь не забили камінням, саме св.Тома сказав: «Підемо й помремо разом з Ним».
Померти разом не вийшло, апостоли по воскресінні Христа розійшлися по світу проповідувати Євангеліє. Точних історичних даних замало, є лише кілька апокрифів – два «Євангелія від Томи», «Діяння Томи», «Смерть Томи», і на їхню достовірність покладатися складно; однак християни Індії цілком серйозно вважають себе «дітьми Томи апостола». А коли португальці 1517 року висадилися в Майлапурі, їм показали гріб св.Томи.
Згідно з апокрифічним переказами, Тома став будівничим індійського короля, але гроші, видані на побудову нового палацу, роздав біднякам, за що потрапив до в’язниці. Мав бути страчений, але після того, як король по смерті брата побачив у видінні місце на небесах, вислужене для його брата жертовністю св.Томи, – був помилуваний.
Також в Індії є найвідоміший у світі санктуарій св.Томи, зведений на місці, де, за переказами, апостол зазнав мученицької смерті. Мадрас, Маабар, Майлапур – усе це назви, які означають одне й те саме: «гора святого Томи».
Святий апостол Тома є покровителем Індії та Португалії; покровитель будівельників та архітекторів (за переказами, збудував сім перших в Індії християнських храмів).
В іконографії зображається як людина старшого віку (до ХІІІ ст. на Заході – як юнак), в туніці й плащі. Його атрибути – столярські інструменти або спис, яким його було вбито. Найпоширеніший сюжет у мистецтві – Тома, який вкладає палець у рану Христа (чого не сказано в Євангелії, до речі); також – Тома, який ловить пояс Богородиці, який Вона «згубила» під час свого взяття на небо.