Безстрашний проповідник Христа Воскреслого, один з числа 12 ти найближчих учнів Господа — святий апостол Варфоломій. Після Зішестя Святого Духа в день П’ятидесятниці йому разом з апостолом Филипом випав жереб проповідувати Євангеліє в Сирії та Малій Азії. Поширюючи благу вість про Господа Іісуса Христа, праведні зазнавали численних утисків: їх били, саджали в тюрми, побивали камінням. Зустрівши апостола Іоанна Богослова, всі разом вони вирушили у місцевість під назвою Фрігія. Слова проповіді апостолів підтверджувалися багатьма знаменнями і чудесами. Так, у місті Ієраполі силою молитви вони знищили величезну за своїми розмірами єхидну, якій язичники поклонялися, як божеству. Там само апостоли Варфоломій, Іоанн і Филип зцілили сліпого на ім’я Стахій, який страждав сліпотою сорок років. Отримавши зцілення, він увірував у Христа і прийняв Хрещення. Звістка про чудо швидко поширилася серед жителів міста. Дуже скоро до будинку, де зупинилися апостоли, хворі почали приходити за зціленням, а біснуваті — за звільненням від своєї недуги. Отримавши бажане, багато хто приймав святе Хрещення.
У відповідь на явний успіх апостольської проповіді начальник міста наказав схопити праведників, а будинок Стахія — спалити. На суді язичницькі жерці звинуватили апостолів у відверненні жителів міста від батьківської віри. Оскільки джерелом чудес вважали одяг святих благовісників, правитель наказав зірвати його. Але коли слуги начальника міста наблизилися до діви Маріамни, сестри апостола Филипа, в їхніх очах вона здалася вогненним смолоскипом, і праведницю не торкнули. Невдовзі було винесено вирок — розіп’яти апостолів. Коли святого Филипа повісили на хресті вниз головою, стався землетрус, під час якого загинули правитель, жерці і численні городяни. Християни кинулися звільняти апостолів. Найшвидше вдалося зняти з хреста святого Варфоломія, бо він був підвішений невисоко. Коли ж підійшли до хреста святого Филипа, то застали його вже мертвим.
Рукоположивши Стахія во єпископа міста Ієраполя, Варфоломій продовжив справу благовістя. Свята Маріамна мирно спочила в Лікаонії, а апостол Варфоломій пішов до Індії, де переклав місцевими мовами Євангеліє від Матфея і навернув до Христа безліч язичників. Угодник Божий прославив Свого Творця також у провінції Велика Вірменія, де звершив безліч чудес і зцілив одержиму бісом дочку царя Полімія. На знак вдячності правитель запропонував йому різноманітні дари, але праведник відмовився, зіславшись на те, що головною його метою є спасіння душ. Тоді цар Полімій разом зі своїм оточенням і багатьма підданими прийняли Хрещення.
Варфоломій дійшов з проповіддю до міста Баку. Там брат царя Полімія Астіаг за намовою язичницьких жерців схопив апостола і піддав катуванням. Будучи розіп’ятим на хресті вниз головою, Варфоломій продовжував проповідувати про Господа Іісуса Христа. Тоді за наказом Астіага з нього здерли шкіру, а потім відсікли голову.
Близько 508 р. святі мощі апостола перенесли в Месопотамію, в місто Дари. Перед тим як перси захопили місто, раку з мощами встигли опустити в море. Промислом Божим святиня дивним чином припливла до острова Ліпару. У IX столітті, після взяття острова арабами, святі мощі було переправлено до неаполітанського міста Беневент, а в Х столітті частину їх було перенесено до Рима.