Блаженний священномученик Павло Гойдич

Павло Гойдич народився 17 липня 1888 року в селі Руські Пекляни недалеко від Пряшева. Відчувши Боже покликання до священства, він вступив до богословської семінарії в Пряшеві; настоятелі, помітивши його здібності, рекомендували йому продовжити навчання в університеті в Будапешті. 27 серпня 1911 року разом із своїм старшим братом Корнилієм Павло приймає святе таїнство священства. Ставши священиком, виховує молодь, душпастирює й працює в єпископській канцелярії. Однак його манить покірне чернече життя. 20 липня 1922 вступає до монастиря отців василіан на Чернечій горі біля Мукачевого, а 10 березня 1924 року складає перші обіти. Відразу після складення обітів настоятелі призначають його духівником інтернату для хлопців в Ужгороді, а також доручають йому наглядати за монастирем у Малому Березному. Крім того, йому дали завдання керувати народними місіями на Закарпатті та на сході Словаччини.

Ще перед довічними обітами, 27 вересня 1926 року, Апостольський Престол призначив о. Павла Адміністратором Пряшівської єпархії. Цього ж року, на празник святого Йосафата, у крехівському монастирі він складає довічні обіти, а 19 лютого 1927 року Папа Пій ХІ іменує його титулярним Єпископом, а згодом, наприкінці 1932 року, Єпархом Пряшівським. Владика Павло Гойдич, ЧСВВ, організовує різні релігійні товариства, місійну й видавничу діяльність та звертає велику увагу на інтелектуальний і духовний вишкіл духовенства.

Владика Павло відзначається скромністю, покорою, побожністю й надзвичайною добротою. У першому пастирському листі він обіцяє: «Приходжу передусім до вас, убогі, щоб вас потішити, покріпити та допомогти нести ваш тягар убожества». На владичому гербі вміщує напис: «Бог є любов – любімо Його!» Це гасло він реалізує впродовж цілого свого єпископського служіння. Відвідує хворих, бідних та сиріт і завжди дає їм якийсь подарунок. Під час Другої світової війни звільняє сотні людей із концентраційних таборів, захищає євреїв від переслідувань, опікується біженцями.

1948 року комуністи встановлюють у Чехословаччині свою владу й починають боротьбу проти Греко-Католицької Церкви. Від того часу починається тернистий шлях Владики Павла. У ніч з 13 на 14 квітня 1950 року міліція інтернує в концентраційні табори майже все греко-католицьке духовенство, а 28 квітня ув’язнює Владику Павла. Таємна міліція відвозить його в ізольоване місце. Починаються суди, фізичні та психічні тортури. 15 січня 1951 року його засуджують до довічного ув’язнення. Хресна дорога Владики проходить через різні тюрми Чехословаччини. За весь той час ніхто не чув із його вуст жодного слова нарікання. Одного разу він сказав: «Усе терпіння я прийняв охоче, а мене болить тільки те, що багато моїх співбратів і вірних терплять через свою віру». Владика Павло помер 17 липня 1960 року в Леопольдівській в’язниці біля Братислави.

4 листопада 2001 року Святіший Отець Іван-Павло ІІ проголосив його блаженним. Свята Христова Церква святкує пам’ять свщмч. Павла Гойдича 17 липня як в’язня Любові, оборонця святої віри, як приклад вірності своєму Творцеві, народові й Церкві, як великого шанувальника Пречистої Діви Марії та Пресвятого Христового Серця.

© 2019 - Паломницький центр При використанні інформації з нашого сайту посилання на https://bpc.org.ua є дуже бажаним.