Святий Григорій Богослов був сином Григорія (згодом єпископа Назіанського) та Нонни, жінки, сповненої християнських чеснот. Ще до народження сина вона обіцяла присвятити його Богу і всіляко намагалася схилити волю його до служіння Господу. Материнське виховання святитель Григорій вважав для себе найважливішим. Він отримав прекрасну освіту у школах Кесарії Палестинської, в Александрії вивчав Орігена, і нарешті, в Афінах близько зійшовся з Василієм Великим. В Афінах у друзів була одна кімната, вони знали тільки дві дороги: одну – до училища, а іншу – до храму. У віці 26 років св. Григорій приймає хрещення.
Повернувшись на батьківщину, св. Григорій довго уникав займати будь-яку громадську посаду. Деякий час він провів зі своїм другом Василієм в пустелі. Батько його, бувши єпископом, викликав його в Назіанз і рукоположив во пресвітера.
Між тим, друг його Василій уже досяг високого сану архієпископа. Бажаючи мати надійного помічника, св. Василій запропонував Григорію посісти місце головного протопресвітера при своїй кафедрі, але Григорій ухилився від цієї почесної та впливової посади. Через деякий час відбулося посвячення Григорія в єпископа міста Сасима. Вбачаючи в тому волю Божу, він погодився, але як вікарій продовжував служити своєму батькові та пастві назіанській. В 374 р. батько помер, а згодом і мати, а Григорій тяжко захворів. Одужавши, він пішов до тихої обителі, де перебував три роки.
Але великий світоч не міг сховатись в монашій обителі. Обраний на престол архієпископа Константинопольського, він прибув туди саме в час володарювання аріан, коли ті захопили усі храми столиці. Св. Григорій зупинився у своїх знайомих. Одну з кімнат він перетворив на храм, назвавши його Анастасією, що значить «воскресіння», з надією, що тут воскресне Православ’я. Аріани глузували з нього, жбурляли в нього камінням, підсилали таємних вбивць. Але народ згуртувався навколо свого пастиря. Люди у великій кількості приходили послухати його палкі проповіді, щодня тисячі навертались з єресі до Православної Церкви.
За імператора Феодосія (379-395) запеклі аріани були вигнані з храмів столиці. Коли відкрилась єресь Македонія, який відкидав Божество Святого Духа, Григорій боровся проти неї і брав участь в засіданнях Другого Вселенського Собору.
Він відмовився від Константинопольської кафедри і повернувся до рідного селища Аріанз поблизу Назіанзу і там у аскетичних подвигах провів останні роки життя.
За свої богословські твори св. Григорій отримав від Церкви найменування Богослова і вселенського учителя. Проповіді його насичені такою поезією, що багато фраз із них були використані (св. Іваном Дамаскином та іншими) для святкових піснеспівів. Нетлінні частки мощей св. Григорія досі випромінюють дивні пахощі.
________________________________________