Молодість
Клара народилася в Ассізі (Італія) у 1193 або 1194 році. Була найстаршою з трьох дочок пана Фавароне, що походить з рицарського роду Оффредучіо. Цей рід належав тим, які були вірними імператорові та феодальним звичаям.
Мати Клари, коли ще носила її під своїм серцем, під час молитви почула слова: «Не бійся, тому що ця дитина засіяє своїм новим життям ясніше ніж сонце!». Під впливом тих слів мати дала своїй дитині ім’я Клара, що з латинської означає світла, чиста, славна.
Покликання
Клара виростала в атмосфері любові та набожності. Коли мала 12 років в Ассізі розпочав свою діяльність Джованні Бернардоне, майбутній св. Франциск. Клара часто зустрічалася з ним, намагаючись зрозуміти його навчання. Батьки двічі намагалися віддати її заміж, однак даремно. Клара попросила Франциска, щоб звернувся з проханням до єпископа Ассізі, щоб вона могла приєднатися до спільноти Братів Менших, ставши їх сестрою. У Вербну Неділю 28 березня 1212 року з цілою родиною пішла до Порцюнкули. Після освячення пальм кожний отримував пальму з рук єпископа. Однак Єпископ Ґвідон сам підійшов до Клари, подаючи їй пальму. Цей жест був домовленим раніше знаком згоди.
Цієї ж самої ночі, разом з подругою Пацифікою, Клара залишила таємно родинний дім і пішла до Порцюнкули. Там з рук Франциска отримала покутний одяг, що був знаком заручин з Господом і відрізала волосся. Після закінчення церемонії брати відпровадили дівчат до монастиря бенедиктином, який знаходився недалеко від Порцюнкули на відстані двох кілометрів.
Монаше життя
У Велику п’ятницю, родичі Клари намагалися повернути її додому. Але їхні намагання були марними. Кількома днями пізніше Франциск залишив Клару в бенедиктинському монастирі Sant Angelo di Panzo. У квітні, того самого року приєдналася до Клари її сестра Катерина. Франциск разом з Кларою прийняли її надаючи їй ім’я Агнеса. Згодом Клара разом з сестрами поселилися біля Церкви святого Даміяна, який відбудував для них сам св. Франциск. Клара залишилася першою настоятелькою монастиря.
Молитвам сестер, які адорували Пресвяті Дари, монастир завдячує зцілення підчас татарських нападів у 1241 році. В наступному році війська кесаря окружили Ассізі, який також завдяки молитвам сестер був врятованим.
Клара разом з сестрами старалися вслуховуватися в голос Господа. Роздумувала над Його Словом, помиляючись над текстами Святого Письма. Про те свідчать її листи.
Клара провадила дуже суворий спосіб життя, яке було наповнене частими постами і нічними адораціями. Вже за свого життя робила чудеса. Одним з них було те, що розмножила хліб для голодних сестер, зцілювала їх. Під кінець свого життя отримала благодать - у ніч Різдва Христового Клара втомлена та хвора залишилася у своєму ліжку. Однак отримала благодать бачення і слухання Пастерки, яку у віддаленому храмі відправляли Франциск та його брати. Саме з огляду на цей факт св. Клару визнають покровителькою телебачення.
Смерть і канонізація
У 1224 році Клара була дуже хвора. Від цього моменту хвороба товаришуватиме їй до кінця життя протягом 28 років. В тому часі спільнота сестер швидко розростається. У 1228 році в Італії вже існувало 24 монастирі.
Клара в монастирі святого Даміяна прожила 42 роки. Померла, 11 серпня 1253 року. Наступного дня відбувся урочистий похорон, на якому був присутній папа Інокентій IV. Двома роками пізніше Олександр IV проголосив її святою. А в 1255 році папа Урбан IV декретом з 18 жовтня 1263 року проголосив святу Клару покровителькою другого францисканського Ордену.
У 1260 році тіло Клари перенесено до нової базиліки названу її іменем. Тіло Святої віднайдено після 590 років.
Свята Клару найчастіше представляють з монстранцією в руці. А також вона є покровителькою радіо і телебачення.