Ребекка Петронілла Арре (в Лівані Рафка Бутроссі Ар-Райе; Rebecca Pierrette Arrays; Rafka Boutrossieh Ar-Rayes; Rafqa Pietra Choboq) (29.6.1832, Хімлая під Бікфайя, в 30 км. від Бейрута, Ліван - 23.3.1914, монастир св . Йосипа в Батруне).
Дівчинка народилася у свято ап. Петра, тому їй дали ім'я Петронілла (вимовляли по-французьки "П'єретта", а в Лівані "Бутроссі"). Вона була єдиною дочкою Мурада Сабера аль-Хобокен аль-Райе і Рафкі Гемайель. Коли Рафці було шість років, її мати померла, батько одружився знову, і мачуха виявилася цілком як і в більшості казках.
З 11 до 15 років Бутроссі працювала служницею, але з в чотирнадцять років вона відчула покликання до чернецтва. Батько заперечував, але в 21 рік дівчина стала черницею в монастирі Маріамат ("дочки Марії") під ім'ям сестри Агнеси, але в 1871 р. громада, де вона жила, була розпущена, дівчина перейшла в монастир св. Симеона (орден маронітів св. Антонія, "Баладійя"), взявши ім'я своєї матері Ребекки (Рафки).
Вже після того, як вона прийняла чернецтво в монастирі св. Симеона, Рафка почала сліпнути і втрачати здатність ходити. Сама вона вважала, що так Господь відповів на її молитву в 1885 році, коли вона просила можливості розділити хресні муки Христа.
Коли в 1897 році громада організувала нову обитель, монастир св. Йосипа Ад-Даер, мати Урсула, призначена сюди настоятелькою, спеціально взяла з собою сестру Рафку. Передбачалося, що, дивлячись на те, як вона переносить сліпоту, інші сестри будуть легше переносити тяготи облаштування на новому місці. Несподіване порівняння сліпоти з початком нового життя: частіше новизну порівнюють з прозрінням. Але якщо істина схожа на світло, то ж незвично яскраве світло може і засліплювати, принаймні, якийсь час потрібно, щоб звикнути жити в світі.
За кілька років до її смерті сталося диво. Настоятелька з властивою духовним особам дбайливістю запитала Рафку, хотіла б та прозріти і побачити їхній монастир, чудові гори, які його оточують. Дівчина відповіла, що хотіла б прозріти не більше ніж на годину, тільки щоб побачити настоятельку. І, на подив обох, до неї раптово повернувся зір, не більше ніж на годину, і то в основному пішов на доведення розгубленою настоятельці, що дівчина дійсно бачить, а не обманює. Останнім аргументом став грунтовний опис візерунка на покривалі. До 1907 р. Рафка була не тільки зовсім сліпа, а й абсолютно нерухомою. Згодом лікарі припустили, що це було результатом туберкульозних ускладнень.
У Лівані після смерті Рафкі її стали називати "лілією Хімлайя" і "квіточкою Лівану"; коли її канонізували, долю дівчини порівнювали з долею країни ("багатостраждальної"). Беатіф. 17.11.1985. Канон. 10.6.2001. Покровителька хворих і сиріт. Пам'ять 23 березня.