Чи помічали ми як часто нам хочеться пришвидшити здійснення мрії! Як нам хочеться дістати все й відразу! Читаємо казки про джинів, хочемо миттєвого сповнення бажань. А чекати? Лопає терпіння. Впадаємо в розпач у кращому випадку, у гіршому – в депресію. З цього приводу в естонців є хороше прислів’я: «Риба клює у того, хто чекає”.
За тривале терпіння і незрадливість Слову Божому є, як правило, гарний результат. Чи достатньо ми є вірними меті — яка об’єднує всіх людей на планеті: добру відповідь дати на Страшному Суді, прийти до Бога в розкаянні за гріхи, з чистим сумлінням?
Яскравим прикладом довготерпіння для сучасної людини є життя праведної Анни – бабусі Ісуса Христа.
Хоча в Святому Письмі нічого не сказано про батьків Пресвятої Богородиці — Йоакима і Анну, все ж таки протоєвангеліє Якова, що належить до апокрифічних книг, подає нам деякі відомості. Згідно з цим переданням, Анна походила з роду царя Давида і була донькою священика Матана з покоління Юди і тіткою св. Єлисавети, матері св. Івана Хрестителя.
Анна відзначалася побожністю і милосердям до вбогих. Вона була бездітною, що вважалося ганьбою між людьми. Разом зі своїм побожним чоловіком Йоакимом вона наполегливо просила Бога у молитвах про потомство. У протоєвангелїї мовиться, що одного дня явився їй ангел Господній, який приніс радісну вістку від Бога: її молитва вислухана. Щаслива Анна відразу поспішила до Єрусалима, щоб скласти Богові свою сердечну подяку. Там вона зустрілася зі своїм чоловіком, який також мав вістку від Божого ангела.
Щасливий для них день сповнення Божої обітниці настав 21 вересня. Праведне подружжя тримало на руках дитя, яким обдарував їх Господь після довголітнього чекання. Була це Марія, Матір Ісуса Христа.
Анна упокоїлася у Господі ще перед Благовіщенням. У цей празник Свята Церква закликає нас оспівувати Христа Господа, що переставив Анну із земного життя до безконечної слави, бо вона «Мати Богородиці і Вседіви».