Яків Старший, брат апостола Івана, один із «синів грому». «Ну як це так – Господа не прийняли, а щоб їх усіх грім побив!!!» – загалом це не така вже й рідкісна реакція серед віруючих. Той, хто входить у певну систему мислення та світосприйняття, не раз перестає розуміти, а як це інші не бачать того самого, що й ми, не біжать назустріч з розкритими обіймами, ба взагалі виганяють, паразити! А ми їх зараз!...
«Не знаєте, якого ви духа», – спинив Христос своїх учнів, які палали праведним гнівом. Щоб залишатися об’єктивним, потрібно мати в собі «багато Бога». Перебуваючи з апостолами, навчаючи їх, живучи поруч і разом із ними, Господь Ісус надихав їх чудесами та словами, давав їм Святого Духа, а крім того – постійно звертав увагу: думайте, користуйтеся даром розуму, будьте терпеливі, не повиривайте пшениці разом із куколем, не зводьте громів, пам’ятайте, якого ви Духа.
Яків Старший названий так за часом покликання, а не за віком чи старшинством у спільноті учнів. Можливо, походив із Вифсаїди. Був рибалкою та учнем Івана Хрестителя. Потім Господь його виділив з-посеред інших, разом з Петром та Іваном, беручи саме їх із собою в деякі найважливіші моменти євангельської історії: воскресіння доньки Яїра, Преображення, молитви у Гетсиманії. Серед іншого, можна зробити ще й такий висновок: Ісус добре знав, якими були Його учні – поривчасті, необ’єктивні, невпевнені у вірі, інколи надміру впевнені у собі, – але це не становило перешкоди для того, щоб бути з ними близько. Хоч би якого ти був темпераменту чи характеру, саме по собі це не завадить Богові взяти тебе «в учні» – аби лиш ти слухався Його голосу в потрібну мить.
Яків Старший загинув 44 року, про це кажуть Діяння Апостолів (12,1-2); жодного судового розгляду справи в його випадку не було й близько. Він не мав змоги якось проповідувати перед своєю смертю, побачити відкрите небо абощо. Однак його апостольська ревність і діяльність пройняли чимало інших людей, таких само поривчастих, яким він був за життя, – іберійців. Бувши свого часу першим єпископом Єрусалима, св. Яків, мощі якого перевезли в Іспанію, в Компостела, став покровителем іспанців і португальців. Було навіть таке, що іспанці кидалися в бій із бойовим кличем: «Сантьяго!» Паломництво в Сантьяго-де-Компостела з плином часу стало чимось більшим, ніж звичайним паломництвом, перетворившись на особливу духовну вправу. Сам св. Яків Старший став покровителем паломників (а також рицарських орденів, тих, хто бореться з ісламом, лікарень та хоспісів).
Саломея, мати синів Зеведеєвих, якось підійшла до Христа з проханням про «міністерські портфелі» для своїх синів: сісти у Царстві праворуч та ліворуч Спасителя. Людям на землі переважно йдеться про земне буття і царства, навіть якщо розуміння інакшого сенсу того, що відбувається на їхніх очах, десь у свідомості присутнє. Адже якщо буде якесь Царство, то чому б не цим двом бути обік Царя?.. Він відповів: а чашу, яку Я питиму, чи зможете випити?
Апостоли відповіли: «Зможемо». Певною мірою, це був їхній особистий шлюб із Церквою, так само, як молодята перед вівтарем промовляють своє «так», насправді поняття не маючи, на що ж далі вони погоджуються. Наслідки свого «так» апостоли зустріли досить швидко, підтвердивши життям і смертю свою віру та вірність. «Син грому», св.Яків Апостол, може стати підтримкою для тих, хто зопалу сказав своє «так» – Богові в обітницях, Церкві у хрещенні, іншій людині, – а потім побачив, що все не настільки просто. Аби витримати до кінця на шляху, вибраному в запалі, потрібно… ще більше запалу. Тож до бою. «Сантьяго!!!»